Атмосфера свята починає витати повсюди ще задовго до різдвяних свят. Хочеться доторкнутися до своїх традицій та витоків народного промислу, наповнити життя істинно українським. Коли формуєш у молоді почуття зацікавленості своєю культурою, найкраще це вдається, коли показуєш їм певні речі наочно – так, щоб вони зуміли не лише доторкнутися до виробу, а й власноруч виготовити його, вивчити історію виникнення таких оберегів. Отримані знання та навички дійсно залишаються з ними на все життя.
Студенти відділення «Дошкільна освіта» Бердичівського педагогічного фахового коледжу в цей особливий час вчилися виготовляти солом’яного «павука». Ткач або павук – це не лише прикраса дому, а як дідух – оберіг. Чому павука так приймали в оселях наших предків? За однією легендою, він прикривав своєю павутиною вхід до печери, де ховалися Божа Матір з маленьким Ісусом, щоб озброєні воїни Ірода не сумнівалися, що туди вже давно ніхто не заходив. Тому, за народними віруваннями, павука не можна ображати чи вбивати, бо це спричиняло біду.
Коли говориш про солом’яного «павука», більшість шукає аналогію із справжньою твариною, і лише одиниці розуміють, про що йде мова. Наші пращури робили ці прикраси для дому перед різдвяними святами. Переважно цю справу довіряли молодим дівчатам. Для виготовлення солом’яного «павука» брали попередньо заготовлені соломинки однакових розмірів та волосся кінського хвоста. Запасалися матеріалами влітку, коли дозрівало жито чи пшениця. Тоді стебла міцні й незламні. Взимку, коли приходив час, сідали за роботу: стебла замочували в гарячій воді, щоб зробити їх більш гнучкими і щоб вони не тріскалися. Потім починався магічний процес формування з даних соломинок квадратів, ромбів, пірамід до певного роду об’ємної конструкції. Готовий виріб підвішували за кінську волосину до сволока – найвищої балки на стелі будинку. Від найменшого руху чи живого подиху у домі «павук» повертався… Спостерігати за таким дійством навіть корисно – це заспокоює. Дуже добре, коли випадала нагода постояти під таким «павуком». Це неодмінно приносило удачу та забирало все погане.
Нашим студентам дуже до вподоби такі народознавчі заняття, і це надихає. Тож давайте шукати витоки своїх звичаїв та повертати у домівки українські символи Різдва!
Ольга Романівна Шевчук,
викладачка українського народознавства,
декоративно-прикладного мистецтва та основ дизайну
Фото:
