«Цікаво, а коли саме зародився звичай оздоблювати яйця символічними орнаментами?» – час від часу шукає відповідь чи не кожен із нас, тоді як людству й досі не вдалося з'ясувати, що було першим – курка чи яйце. Проте традиція оздоблення різноманітних крашанок, крапанок, писанок тисячоліттями передається із покоління в покоління, і таїнство створення колоритної писанки захоплює дедалі більше пошановувачів української автентики, яка віддзеркалює культуру, історію і духовність наших пращурів.
Писанка для них символізувала Сонце, життя, його безсмертя, любов і красу, відродження весни, добра, щастя й радості. У міфах багатьох народів світу саме яйце слугує світотворчим початком. Адже птахи – це вісники весняного воскресіння, а їхні яєчка (своєрідна емблема сонця) – то народження нового життя. Відтак нині писанка уособлює Воскресіння Ісуса Христа, відродження всього людства й дива. Традиційна українська писанка увібрала у себе декілька епох, в ній переплелися дохристиянський світогляд і християнське віровчення.
Як первісні весняні обряди ілюструють радісне звільнення природи від холодної зими, так і Великдень возвеличує Воскресіння Сина Божого, Його перемогу над смертю. Упродовж віків елементи орнаменту на писанках не змінилися, але з часом вони набули нового трактування, здебільшого християнського. Саме про це зазначав ще 1909 року Костянтин Широцький – відомий мистецтвознавець й етнограф. Дослідник писанкової символіки видатний композитор Мирослав Скорик пов’язував її з рослинами, яких чимало в Україні, до того ж їх використовують в народній медицині.
Надихнувшись творчістю сучасних дослідниць і майстринь традиційної української писанки Тетяни Влененко та Любові Ктіторової, я зацікавилась процесом оздоблення писанки саме природними, а не штучними барвниками, а також особливостями зображення орнаментів. Майстрині упродовж багатьох років вивчали та експериментували з рослинною сировиною, щоб отримати відвари, які фарбують яєчну шкарлупу у різні кольори.
Ми вивчали орнаменти спільно зі студентами нашого коледжу: Чернюк Веронікою, Остапчук Катериною, Струшинською Єлизаветою, Повторейко Русланою, Богачук Анною, Козік Анастасією, Соколовською Катериною, Філоненко Анастасією, Берелет Наталією, Горецькою Катериною, Левковською Вікторією, Гофман Анабель та Харченко Світланою – вивчали й водночас виписували на наших писанках закодовані побажання здоров’я, довголіття, миру, єдності.
Зацікавивши молодь автентикою, ми залучили її у дослідження витоків джерел національної культури, що не лише сприятиме самоідентифікації, а й закладе надійний фундамент духовності й ствердності.

Ольга Романівна Шевчук,
викладачка практичного навчання в майстерні та
декоративно-прикладного мистецтва

Відео майстер-класу: