Багрянцем вкриває поліські краєвиди золотокоса осінь і безтурботний падолист танцює свій осінній танець сьогодні для вас, дорогі викладачі!
Ця осіння феєрія, оповита мрійливим мереживом бабиного літа, і червоні жоржини, пломеніючи над землею, дарують свій жар любові, вам, дорогі викладачі!
У цій безмежній позолоті, наче міріади грайливих блискіток, запалюють наші серця ваші ширі, ніжні посмішки, дорогі викладачі!
І цей жовтогарячий розмай, осяяний тисячами студентських поглядів, в яких читається безмежна шана та вдячність, вам, дорогі викладачі!
Ви – люди особливої професії. Та й швидше, це не просто професія, а порив душі, поклик серця!
Адже педагог - це актор, хоча глядачі і не аплодують йому.
Він, як скульптор, але його роботи не називають витвором мистецтва...
Він - лікар, однак деякі пацієнти не завжди бажають «лікуватися»…