Ось він і настав!.. Цей незвичайний день, який для студента, зазвичай, символізує закінчення навчання, підсумок 4-х років студентського життя. Цей незвичайний день, який одні чекали з нетерпінням, інші – намагались відтермінувати в часі, а хтось просто виявився до нього неготовий. 

Оберемки квітів, щиро сказані слова, святкова атмосфера… Але на очах чомусь сльози, в душі тривога, а в думках пульсує суперечність: радіти чи сумувати? 

«Востаннє!» - це слово не дає спокою. Остання лекція, останнє «Добрий день! Сідайте…Тема нашого заняття…», останні слова, яких так сподівались не почути на парах: «Запишіть домашнє завдання…», останній дзвоник для тебе у цих рідних стінах. І… до побачення!.. 

Сумбур емоцій і переживань переповнює тебе у цю мить: кричати «У-р-р-а-а!» на повні груди чи плакати за пройденими у цих теплих стінах незабутніми роками, днями, хвилинами. 

Цей дивний стан відчули на собі і ми, студенти четвертого курсу відділення «Дошкільна освіта» Бердичівського педагогічного коледжу, на Святі останнього дзвоника. 

Зустріч в актовій залі пройшла легко і невимушено. Слова вдячності були сказані щиро, від душі. Тут згадали, як усе починалось, як усе відбувалось, говорили про яскраві студентські будні, про життя в гуртожитку, про вагання та нелегкий вибір хлопців серед великої кількості дівчат і про те, що жоден з четвертокурсників зараз не вагається у правильності вибору професії. 

І ось хвилююча мить… Лунає останній дзвінок для випускників! Ти розумієш, що навчання у коледжі для тебе закінчилося. А попереду – незвіданий шлях дорослого життя. У добру путь і щасливу днину, дорогі друзі! 

Студенти ІУ курсу А групи