Спитай себе – чи ти для України
Душі вогонь готовий дати весь?
Вперше за роки незалежності нашої держави 6 грудня, як державне свято Збройних сил України, по-особливому усвідомлюється українцями, викликає нові, зовсім протилежні минулим, емоції, почуття, переживання.
Неочікувана біда у форматі гібридної, абсурдної війни, що чорним мороком та жагучим болем сьогодні осідає на скрижалях долі України, перепрошила людську свідомість, переродила український патріотизм, зміцнила віру в українського солдата. Сотні тисяч кадрових військових, десятки тисяч добровольців - реальних, звичайних хлопців, вчорашніх студентів, лікарів, юристів, вчителів, інженерів, механіків - нині своїми грудьми та спинами, ціною власного життя та здоров’я, відстоюють нашу державність та незалежність, відстоюють свободу кожного з нас. Жоден з них не народжений для війни, жоден з них не мріяв бути героєм, але для кожного слова «Україна понад усе» стали тим набатом, котрий змушує бути сильним, іти вперед – без страху, без сумніву, але з вірою у перемогу.
То чи не герої вони? То чи не найкращі вони серед нас? То чи не заслуговують вони на нашу підтримку, шану, повагу?
Підтримку вояків Бердичівщини студентство педагогічного коледжу, як і більшість містян, вважає своїм нагальним, першочерговим завданням.
Шефська робота з військовими, що повернулися із зони АТО з пораненнями, та їхніми сім’ями, як соціальний проект, ініційований студентським активом коледжу, не став пустим і формальним, а одразу знайшов своє втілення у реальних кроках та діях студентів.
14 жовтня, у День Захисника Вітчизни, українського козацтва та свято Покрови Пресвятої Богородиці, студенти-волонтери за співпраці з міським центром соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді відвідали сім'ї воїнів, теплими словами привітали захисників, а дітей пригостили солодощами. Ті емоції, що читалися на обличчях, здавалось на перший погляд незворушних, військовослужбовців, та вдячність, яку висловлювали їхні дружини, батьки, діти, дали нам зрозуміти - ці люди справді потребують нашої підтримки, допомоги, уваги. Власне це і надихнуло студентів на нові ідеї.
Мистецький захід «Це твої, Україно, сини» до Дня Збройних сил України - це той духовний мінімум, котрий студенти музичного відділу Бердичівського педагогічного коледжу організували в підтримку військовослужбовців Бердичівщини, в знак шани та вдячності усім, хто зараз на Сході захищає наше право на незалежність і мирне небо над головою, в пам'ять про героїв, які пішли, залишивши по собі гідний приклад відданості своїй країні.
Того дня актова зала коледжу була пронизана особливим духом, особливими емоціями. Такою її робили особливі гості - хлопці у формі…, справжні українські воїни…, військові Бердичівщини…, наші земляки - ті, хто не по чутках знає, як це захищати рідну землю, як це спати в окопах, як це знову рватися в бій, коли ще не загоєні рани, як це втрачати під кулями побратимів.
Мало хто з глядачів міг стримати сльози, не було і тих, хто не зумів зрозуміти усього того болю та розпачу, який нам принесла ця війна, та кожен зміг відчути силу тієї могучої віри в українського воїна, пройнятися гордістю за кожного українського солдата, якими були пронизані вірші, пісні, кожне слово, що лунало зі сцени.
Я в тебе вірю, мій солдате,
Мій друг, коханий, рідний брате,
Мій сивий батьку, милий син, -
Адже в бою ти не один.
З тобою в бій іде увесь народ,
До світла лине він крізь темінь перешкод.
«Я в тебе вірю, мій солдат!» - скажу я знов,
Адже з тобою в бій летять моя Надія, Віра і Любов.
Ісмаїлова Наталія Ігорівна,
заступник директора
з гуманітарної освіти і виховання
Відеоверсія концерту: