«Музичне виховання - це не виховання музиканта,
а перш за все виховання людини»
В.О.Сухомлинський

У центрі сучасних технологій навчання і виховання знаходиться особистісно орієнтована модель, основною метою якої є індивідуальний розвиток кожного вихованця освітнього закладу. З огляду на це, особливого звучання набуває спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – видатного українського вченого, філософа, неперевершеного педагога, який опікувався долею дітей. 

Велике серце, що горить любов’ю
Для тих маленьких щирих оченят,
Які не творять шани гострослів’ю
І не дають оманливих порад.
У педагога, що росте із сонцем,
В якого стіни мають свій етюд,
Від краю неба крізь думок віконце
До малюків доносить вищу суть.
Це так непросто завжди віддавати
Частинку серця для малих дітей,
Бо тут не можна помилки зазнати,
Потрібно добре знати суть речей.
Та й вчителів, залишених без слова,
Не покидає без своїх порад,
Із Сухомлинським лине їхня мова,
Цвіте і пахне, як вишневий сад.
Усю майстерність, досвід із роками
В своїх казках народу передав,
Зв’язавши все духовності нитками,
У світлих душах істину заклав. 

У рамках місячника відділення «Музичне мистецтво» була проведена відкрита виховна година «Музичний калейдоскоп педагогічних ідей В.О.Сухомлинського».
Під час відкритої виховної години студенти мали змогу зрозуміти, яке величезне значення приділяв музичному вихованню Василь Олександрович.
Він був переконаний, що потенціал мистецтва тісно пов'язаний із художньо-естетичним і морально-етичним вихованням. Любов до дитини, ствердження добра, виховання красою - це константи, «три кити» гуманної педагогічної системи В.О.Сухомлинського.
Учасники виховної години мали змогу донести через твори музичного репертуару ДНЗ та ЗОШ основні культи педагогічної системи В.О.Сухомлинського: культ Батьківщини, Матері, Добра, культ Книги, Праці, культ Рідного слова, культ Природи.
Блащук О. та Нечипорук В., студенти ІІІ-М групи, перейнялися ідеями педагога та продемонстрували авторську пісню, присвячену В.О.Сухомлинському. 

Щоб виховати людяність і чесність,
То людяними треба буть самим.
А то в душі буває чорна черствість.
Чи можна бути в школі нам таким?
Звичайно, ні. А як же буть з такими,
У кого замість серця камінець?
Ну як ти розпрощаєшся із ними,
І як про це їм скажеш накінець?
Бо ж не докажеш, що душа ледача,
Не доведеш, що в серці тільки зло.
І що в людини просто підла вдача,
А зло, як будяки, в ній поросло.
А скільки є таких людей між нами?
Ми всі не ангели. Та менше б нам чортів.
Нехай же душі поростуть квітками,
Щоб кожний мудрим, добрим буть хотів.
А вже тоді за справу виховання
Візьмемося задравши рукави.
І буде в нашій справі менш вагання,
Бо виховаємо дітей таких, як ми. 

Оксана Федорівна Літкович,
голова комісії музично-теоретичних дисциплін