Ой, господар, господарочку,
Пусти в хату Маланочку,
Маланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір! Щедрий вечір!
Святкування Маланки напередодні Старого Нового року вже стало доброю традицією в Бердичівському педагогічному коледжі.
Маланка – це стародавня українська версія західноєвропейського карнавалу. Назва свята походить від Дня преподобної Меланії, яка в православному календарі випадає на 13 січня. Преподобну Меланію називали покровителькою молодих дівчат. Саме тому на Маланки - щедрують, ворожать та водять "козу".
У цей день після обіду в коледжі традиційно чекають на ватаги щедрувальників. Отримавши дозвіл, студенти музичного відділу спочатку виконують величальні щедрівки, потім співають пісень про Маланку. Маланка ж в цей час, показуючи, яка вона гарна господиня, все робила навпаки: підмітала хату від порогу до столу, розкидала сміття, заглядала в шафи та наводила "порядки" на столі.
У цей час у коридорі починає мекати та тупотіти коза. Щедрувальники просили і її впустити погрітися, "вона ж і в ніжки, і в ріжки змерзла." Коза гарно витанцьовує, а згодом "помирає" від кулі бердичівських мисливців. Оживити її можна було лише усілякими жартами та щедрими дарунками.
На закінчення щедрувальники пдекламують вірші з побажаннями щастя, добра, достатку та миру в новому році.
У коледжі завжди раді таким гостям, бо вважають, що щедрівники завше несуть із собою добробут і щастя.
З предка-віку так водилось,
Слава Богу, відродилось.
З вітром, снігом чи дощем
Йдуть Маланка з Василем:
Хай святяться в нас повік
Щедра Кутя й Новий Рік!
Жеревчук Ірина Миколаївна,
викладач української народної музичної творчості