У Бердичеві, в актовій залі педагогічного коледжу, згадували легендарного Героя України Володимира Івасюка. Весна 2019-го ознаменувалася двома ювілейними датами, пов’язаними з постаттю цього видатного українського композитора, поета, виконавця, живописця: у березні йому мало би виповнитися 70, наприкінці квітня – рівно 40 років, як на тіло молодого митця випадково натрапили у Брюховицькому лісі піді Львовом.
Україна вшановує пам’ять Івасюка у великих містах й невеличких містечках, і масштабними офіційними форумами, і дійствами камерними на кшталт бердичівського. Почесними гостями на них часто бувають Володимирові сестри – пані Галина та Оксана, ось і у Бердичеві, серед глядачів – Оксана Івасюк. Знати про життя Володимира, про його злети та народну любов, про неприйняття тодішньою владою і вбивчий фінал, переконана, важливо з різних причин.
Напевне, не буде перебільшенням сказати, що для багатьох у світі Україна, у першу чергу, асоціюється з творами Володимира Івасюка. В його піснях – її красиве ніжне обличчя та внутрішнє багатство, її радості, туга, її прагнення й тонка душа.
Івасюка часто називають одним із батьків української модернової естради, а був час, пригадує пані Оксана, коли влада та мастодонти від пісенного мистецтва всіляко придушували творчість молодого композитора. Український Моцарт (понад 100 пісень за надзвичайно коротке життя) викликав у них роздратованість і бажання розтоптати.
Якою була б Україна, доживи Володимир Івасюк до 70-ти років?.. Яким би був сам Івасюк у сьогоднішній Україні?.. Так само, як впливав він на людей у 70-х рр. ХХ сторіччя, так само, мабуть, робив би це і сьогодні. Скоріш за все, він не полишив би працювати й улюблену справу, і, як міг, наближав би Україну та Європу одну до одної. У цьому переконані його сестри, так думають шанувальники квітучої української пісні й прихильники квітучої України.
Відео: ТРК "ВІК"